Мова, за яку борються. Мова, яку намагалися знищити. Мова, яка вижила!
Вона звучала в шепоті матерів, які співали колискові, попри загрозу чужих доносів. Вона плакала в заборонених книгах, які спалювали на вогнищах. Вона мовчала у серцях тих, хто не мав права говорити.
Але вона вистояла. І сьогодні вона говорить голосно. Говорить в окопах і шпиталях, у школах і на площах. Говорить у словах останньої молитви та першого дитячого «мамо».
Мова, яку хотіли знищити, сьогодні рятує нас. Бо поки вона жива – жива й Україна.
21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Говорімо. Бережімо. Любімо.
