Юрій Цикенюк: "Мовчазний крик голодних душ… Ми пам’ятаємо, ми не пробачимо…"
Голодомор — це крик, що застиг у нашій пам’яті. Крик тих, хто помирав у мовчазній муці, обіймаючи дітей і благаючи про шматок хліба.
Це сльози, які не висохли й досі, бо ця рана занадто глибока. Це наш біль, що тягнеться крізь покоління. Біль, породжений жорстокістю російської влади, яка прирекла українців на голодну смерть.
Сьогодні історія повторюється. У прифронтових містах люди живуть під постійними вибухами ракет. Вони не виходять із підвалів, доїдають останній шматочок хліба, або крихти, що припали до підлоги. А хтось взагалі не бачив хліба місяцями. Наші діти мріють вже не про іграшки, а про їжу і тишу.
🕯️ Запаліть сьогодні свічку пам’яті. Нехай її вогник промовить до світу: ми пам’ятаємо, ми живі і ми будемо боротися до останнього!
Юрій Цикенюк
