· Вдома:
· По дорозі до безпечних місць:
· У машині:
за можливістю, не користуватися автомобілем, а пересуватися пішки.
· У громадському місці:
головну небезпеку представляє юрба, що піддалась паніці (у цьому разі намагатися вибрати безпечний вихід, ще не помічений юрбою);
намагатися не падати, інакше є ризик бути розтоптаним, не маючи ні найменшої можливості піднятися;
схрестити руки на животі, щоб не зламати грудну клітку;
намагатися не опинитися між юрбою і перешкодою.
· У школі та інших навчальних закладах:
дотримуватись заздалегідь розробленого відповідними органами ситуаційного плану;
тримати ситуацію під контролем, щоб допомогти іншим (впевненість і володіння обстановкою дорослого дозволяють дітям дотримуватись його вказівок, не піддаючись паніці);
тренування, заздалегідь проведені з дітьми, дають змогу діяти більш правильно і спокійно;
дітям необхідно знати, де знайти притулок - якщо вчитель ховається під кафедрою, учні мають використовувати для цих цілей свої парти (кожен крок дорослого повинен повторюватися всіма дітьми);
кожного учня необхідно вчити бути відповідальним за свої речі (у такий спосіб його увага відволікається від головної проблеми і це дає змогу легше вгамувати страх під час евакуації);
у вчителя має бути повний список присутніх учнів, і при виході він повинен його звірити з наявністю дітей;
подбати про передачу дітей батькам чи у спеціально призначені центри їх збору.
· У потязі або у метро:
бути готовими до того, що як тільки відбудеться поштовх, можливо, буде відключена електроенергія (вагон зануриться в темряву, але, незважаючи на це, не слід піддаватися паніці);
підземні станції у разі землетрусу є безпечним місцем (металоконструкції дають змогу їм добре протистояти поштовхам).
Після повернення додому:
слід оглянути будинок на предмет серйозних ушкоджень;
не користуватися сірниками, електровимикачем (може існувати небезпека витоків газу);
не користуватися телефоном, щоб не перевантажувати лінію.
· У разі перебування під уламками:
дихати глибоко, не дозволяти страху перемогти себе й занепасти духом (необхідно спробувати вижити за будь-яку ціну);
оцінити ситуацію і визначити, що є в ній позитивного;
пам’ятати, що людина здатна витримати спрагу й, особливо, голод протягом достатньої кількості днів, якщо не буде даремно витрачати енергію;
мати впевненість, що допомога прийде обов’язково;
шукати у кишенях або поблизу предмети, що могли б допомогти подавати світлові чи звукові сигнали (наприклад, будь-яким предметом наносити удари по трубах чи стінах, в результаті чого, завдяки звуку, що утвориться, привернути увагу);
пристосуватися до обстановки і намагатись знайти можливий вихід;
у разі нестачі повітря, не запалювати свічок, що випалюють кисень;
у випадку, коли єдиним шляхом виходу є вузький лаз, необхідно просуватися крізь нього. Для цього потрібно, розслабивши м’язи, поступово просуватися, притиснувши лікті до боків, і рухаючись ногами вперед.